«Афганістан…Це слово тривожить не одну людську душу. У пам’яті – події цієї війни будуть жити вічно, написані кров’ю солдатів, слізьми матерів, сестер, наречених…  У тих, хто побував в Афганістані, і зараз перед очима постають жахливі картини боїв, обличчя товаришів, які загинули, а ночами сняться кошмарні сни…. Сивіли від горя батьки й матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, вдовами ставали жінки у мирний час. Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами…                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 Виведення радянських військ з Афганістану почалося 15 травня 1988 року, відповідно до укладених в квітні 1988 року Женевських угод про політичне врегулювання становища навколо ДРА. Радянський Союз зобов'язався вивести свій контингент в дев'ятимісячний термін, тобто до 15 лютого наступного року. За повідомленнями, в перші три місяці Афганістан покинули 50 183 військовослужбовців. Ще 50 100 осіб повернулися в СРСР у період з 15 серпня 1988 по 15 лютого 1989 року. Операція з виведення військ постійно піддавалася атакам з боку душманів, за інформацією газети «Вашингтон пост», всього в цей період було вбито 523 радянських солдата. 15 лютого 1989 року генерал-лейтенант Борис Громов, згідно з офіційною версією, став останнім радянським військовослужбовцем, який переступив по Мосту Дружби кордон двох країн. Війна в Афганістані тривала майже 10 років. Розпочалася у грудні 1979 року, тривала до виводу основної маси радянських військ 15 лютого 1989 року. Скільки скалічених людських доль, скільки молодих житів забрав Афганістан! В результаті цієї війни загинуло (за міжнародними даними) близько 1,5 млн. населення Афганістану.

Через горнило радянсько-афганської війни пройшло більше 600 тис. радянських воїнів, 160 тис. українців. З них 3360 загинули, в тому числі 60 вважається зниклими безвісті або тими, що потрапили в полон. Поранення отримали більше 8000 українців, з них 4687 повернулися додому інвалідами. Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Героя Радянського Союзу, є 11 українців.

15 лютого 2021 року відзначаємо День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. 

Через пекло Афганської війни пройшло 116 наших земляків зі Старосинявщини, з них двоє загинули там. Це: Микола Валерійович Поліщук (21.05. 1957 – 19.02. 1980),  Євген  Валентинович Шапко

( 20.01. 1964 – 6.08. 1987). В бібліотеці до цієї дати оформлена книжкова поличка «Ти вічний біль-Афганістан», на якій представлена література присвячена болісній темі Афганістану. Найбільше заслуговує на вашу увагу книга місцевих краєзнавців Марії Муравіцької, Олександра Романенко, Івана Козельського «Оце і є моя війна». Це унікальна книга тим, що в ній немає художнього домислу, прикрашень. Це просто спогад, це те, що і досі не дає спокійно спати, це біль, це пам’ять, неспокій, душевна мука. Це просто правда, мовлена вустами 75 звичайних хлопців з мальовничої Старосинявської глибинки. Також центральна бібліотека підготувала бібліодайжест «Афганістан: героїзм крізь біль і сум» до 32 річниці виведення радянських військ з Афганістану.

 Чимало часу минуло відтоді, але рани цієї війни кровоточать і й досі.  Зриваються «афганці» у снах і знову йдуть  у атаку із побратимами, не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини і діти – своїх чоловіків і батьків….Ми маємо пам’ятати страшні події афганської війни і знати, що серед нас живуть люди, які у 18 - 19 - 20 років, тобто ще зовсім юними й молодими стали учасниками воєнних подій: кожен четвертий із сотень тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях – українець і кожен четвертий із тих, хто не повернувся, - також наш співвітчизник.