Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!
23 листопада 2018 року в читальному залі центральної районної бібліотеки відбулася презентація книги Любови Сердунич «І слово боролось». У заході взяли участь: заступник голови селищної справи С.Лакуста, керуюча справами апарату селищної ради О. Бондарчук, начальник відділу культури, національностей, релігії та туризму селищної ради Б.Німець, директор ЦБС О.Іванець, вчителі та учні Старосинявського НВК, Старосинявської ЗОШ І-ІІ ступенів, бібліотекарі, користувачі бібліотеки.
Ведуча заходу бібліотекар Н. Данілкович звернулася зі словами: « 28 листопада в нашій державі буде відзначатися День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Народ України схиляє голову, перед трагічною сторінкою свого життя. 1932 рік… тридцять… чорний рік. Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця; їх ніхто не судив, отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас з вами, їхніх співвітчизників і довговічних боржників. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 — 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок - Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв» та надала слово авторові книги.
Любов Сердунич детально ознайомила зі змістом книги. До фольклорно-краєзнавчої збірки журналістки, краєзнавиці, просвітниці і просвітянки увійшли зразки усної народної творчости, народженої під час голодоморів в Україні. Вміщено й авторські художні твори та її дослідницькі статті на тему голодоморів. Видання стане у нагоді викладачам вишів і студентам, учителям та працівникам культури, дослідникам голодоморів і всім, хто цікавиться правдивою історією України.
Голод, який поширювався протягом 1932 року, набув найстрашнішої сили на початку 1933 року. Першими, як правило, гинули чоловіки, пізніше – діти, і останніми – жінки. Але, перш ніж померти, люди часто божеволіли, втрачаючи своє людське єство. Голод притуплював моральність. У багатьох місцевостях зафіксовані випадки канібалізму. Кров холоне в жилах, коли читаєш спогади очевидців.
Ведуча заходу закликала пом’янути хвилиною мовчання хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії. «Пом’янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга».
На завершення заходу присутні ознайомились із книжковою виставкою «Не згасни, свічко пам’яті». |
