Свято Купала відзначається 7 липня. Є одним із найдавніших і найбільш улюблених в народі. Це дохристиянське свято збіглося з пізнішим християнським святом Іоанна Хрестителя. Купальським звичаям притаманні язичницькі елементи культу сонця, аграрної магії, обрядів очищення. Це час найкоротших ночей і найдовших днів, коли життєві сили природи досягають свого апогею, землероби готуються до особливо відповідального моменту своєї трудової діяльності – жнив. Обрядові ігри та вірування супроводжуються  купальськими піснями, веселими забавами, хороводами, плетінням вінків та гаданнями, розкладанням багаття, купанням та обливанням водою. В основі купальських обрядів лежать культи вогню, води і рослинності. Найважливіший момент купальського свята – стрибання молоді через вогонь, що нібито сприяє очищенню від хвороб і гріхів. Вода в купальських обрядах теж відіграє важливу роль. Вважається, що вона є священною, має очисні й лікувальні властивості. Купальська ніч вважається чарівною, тому дівчата у цей час ворожать на свою долю. Свято Купала визначається особливою поетичністю та чарівністю. Існує повір’я: хто встигне зірвати квітку папороті (а вона розквітає опівночі, загорається вогнем і тут же осипається), тому відкриваються заховані скарби, а сам він дістане чудодійну силу та знання. Купальські дійства знаходять дедалі ширше розповсюдження у різних місцевостях України і в наші дні.

       6 липня 2016 року в Старій Синяві на березі річки Іква проведено фольклорне свято «Ой на Івана вогонь горить», в програмі якого відбулось театралізоване дійство «Віночок на чистій водиці», концертна програма за участю братів Гжегожевських, працівників культури та народних аматорів району. Розмаїттям святкового вечора були розважальні атракціони та солодощі для дітей. Працівники бібліотеки теж долучилися до організації та проведення свята. В бібліотеці організували книжково-ілюстративну виставку «Чари купальської ночі», під час свята  частували гостей та жителів громади смачною кашею та рибною юшкою.

«Ой там на Йвана, на Купала,

Там ластівонька купалася,

На березі сушилася,

А на Миколу дивилася…»