А я іду по світу в вишиванці
Встає над світом щире сонце вранці
І землю гріє променем ясним.
А я іду по світу в вишиванці.
Я – українець! І горджуся цим.

    Вишивання – це давнє заняття людей в Україні, йому тисячі років. Люди вишивали чарівні рушники, які дарували потім своїм дітям у далеку і щасливу дорогу. На  барвистих вишитих рушниках у нас підносять дорогим гостям хліб, як найбільшу і найдорожчу святиню, бо хліб це саме життя.  Але найкращим оберегом була вишита сорочка, бо вона захищала не тільки тіло від хвороб  але й душу від злих духів. Традиційно в Україні сорочку вишивала мати для сина чи дочки, вкладаючи у  цей виріб свою любов, думи, мрії і світлі надії, що ішли сини у складну дорогу життя з маминим благословенням сміливими і сильними, мужніми і відважними, справжніми українцями.

     21 травня 2015 року працівники Старосинявської ЦРБ та Будинку культури приєдналися до проведення Всеукраїнської акції "День вишиванки" та інформували користувачів про це свято. 

    Відлітають роки, минають віки, змінюється мода, але ніщо не затьмарить краси вишитих речей. Вони вічні!!!