МОНЧАК МЕФОДІЙ СТЕПАНОВИЧ

(1915 р. с. Харківці Старосинявський р-н – 17.01.1944 р., м. Київ)

Його армійська служба проходила з 1937 року після закінчення артилерійського училища. На війні з  1941 року, воював на Південно-Західному, Брянському, Першому Українському фронтах.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1943 року за успішні рейди на Правобережній Україні по тилах ворога заступнику командира 4-го винищувального протитанкового артилерійського полку РГК, гвардії капітану Мончаку Мефодію Степановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, двома орденами Червоної Зірки.

 Загинув весною 1944 року. Похоронений у Парку Слави в місті Києві. Але наш земляк-герой повернувся у постаменті в своє рідне село. У місцевій школі, яка носить його ім’я , встановлено меморіальну дошку, на якій напис : „У цій школі в 1923 – 1928 роках навчався Герой Радянського Союзу Мончак Мефодій Степанович, який загинув у боях з німецько-фашистськими загарбниками”.

ТИМОЩУК ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ

(1923 р., с. Харківці Старосинявський р-н)

         Працював слюсарем в Далекосхідному геологічному управлінні. В ряди Радянської Армії був призваний в 1941 році. На фронті служив розвідником в 28-ій гвардійській стрілковій дивізії.

         Розвідник, комсомолець, гвардії сержант Тимощук Володимир Михайлович відзначився в бою на Бєлгородському напрямку. Підібравшись до ворожого дзоту, вогнем із автомата знищив його, а сам став заглиблюватись  в зону  охорони противника, так захопив німецький мотоцикл  із кулеметом і, підійшовши до ворожих траншей, відкрив вогонь. Знищив більше 20 гітлерівців і захопив  цінного „язика”. Завдяки сміливим  та рішучим діям сержанта – розвідника  авангардний  батальйон і інші підрозділи 92-го гвардійського полку зайняли вигідні вогненні рубежі і пішли в наступ.

Звання Героя Радянського Союзу гвардії сержанту Тимощуку Володимиру Михайловичу присвоєно 1 листопада    1943 року.

         Після війни демобілізувався .  Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни І ступеня, медалями.

СИДОРИШИН  ОЛЕКСІЙ ПЕТРОВИЧ

(15.02.1921 р., с. Йосипівка Старосинявського р-н – 7.11.1945 р., м. Шепетівка)

В армію був призваний в 1939 році. Закінчив Качинське військове авіаційне училище. З першого дня війни пішов на фронт. Воював на Західному,     Сталінградському, Воронезькому, 1-му Українському фронтах. Здійснив 21 бойовий виліт, з них 18 – вночі. Всі вильоти виконано успішно, з нанесенням значних втрат противнику.

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, медалями. Загинув на станції Шепетівка

7 листопада 1945 року. Похоронений у селі Йосипівка.

За мужність і відвагу, проявлені при виконанні завдань командування, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року командиру 226-го полку 2-го гвардійського бомбардувального корпусу, гвардії старшому лейтенанту Сидоришину Олексію Петровичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

ЛЕВИЦЬКИЙ ВАСИЛЬ ЙОСИПОВИЧ

(12.02.1917 р., с. Ожарівка Старосинявський р-н – ? м. Москва, Росія)

До армії в 1939 році працював токарем на військовому заводі в Ленінграді. Закінчив Сталінградське військово – політичне училище.

У боях з березня 1942 року по серпень 1944 року на Західному, 3-му Білоруському фронтах.

За мужність і відвагу командиру батареї САУ–76  958-го самохідного артилерійського  полку 45-го стрілецького корпусу, старшому лейтенанту Левицькому Василю Йосиповичу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 

Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни І ступеня, орденом Дружби народів, медалями.

Після війни закінчив Московський педагогічний інститут, Академію зовнішньої торгівлі. Довгий  період часу мешкав у Москві.

КОВТУН ВАСИЛЬ ЮХИМОВИЧ

(15.09.1921 р., с. Буглаї, Старосинявський р-н. – 1997 р.)

Після закінчення семирічки і автошколи працював у рідному селі шофером.

З 1940 року в армії. Пройшов шлях від рядового розвідника до начальника розвідки дивізії. В роки війни воював на Південно-Західному, Білоруському фронтах.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року за мужність при форсуванні Дніпра і успішну операцію в тилу ворога на Правобережній Україні командиру розвідувальної роти 12–ої гвардійської стрілкової дивізії, гвардії капітану Ковтуну Василю Юхимовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни  І ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Жив і працював в місті Кишеневі, гвардії полковник у відставці.